Можна дуже товсту книгу написати з історії вільнодумного обʼєднання людей навколо місць і традицій сумісного вживання їжі та напоїв.

Раннє, бунтівне християнство починалося з трапез братської любові. У англійських пабах, французьких кафе, чеських пивницях готувалися революції. Турецькі чайхани років сто тому були ще тим притулком вільнодумства. Радянська інтелігенція обмінювалася підривними думками на тісних кухнях під чай і портвейн. Volodymyr Zolotorov нещодавно написав нарис про роль сумісного "ходіння на каву" в суспільному житті столиці. Українці символічно, на знак того, що ми ще живі й боремося, з 2014 р. і донині люблять постити фото фронтових обідів. І так далі до нескінченності.

Не дивно, що левіафан не дрімає, і такі речі йому не до смаку, бо малолішо. У першій ітерації newнормальності не тільки кафе і подібні заклади жорстко репресувалися, а подекуди дійшло і до розгону приватних, родинних обідів і вечірок. Ось докуди newнормальні намагання дійшли - до низового, первинного рівня соціалізації.

А дзуськи вам.
-- Гретатун Бер