Суспільний договір і великомученики

У релігійному культі велику увагу приділяють підкульту т.зв. "великомучеників". От як у християнстві барвисто розписано, як із когось лупили шкіру чи там варили в олії, а він здіймав очі до неба і покладався на Господа у своїй непохитній вірі. У культі комунізму теж є великомученики - революціонери, яких жахливо мучив нелюдський царський/білогвардійський режим, а вони гинули, прославляючи трудовий пролетаріят.

Навіщо такі речі писати? Щоб створити недосяжний, але буцімто можливий і навіть бажаний для наслідування моральний "ідеал". А потім вдаватися до специфічних маніпуляцій з цим ідеалом.

Приміром, звойовує якийсь король землі раніше не підкорених йому племен. Частину їх він винищив, решту похрестив у святу віру і приймає від них клятви вірності. Хто клятви не складе - того зараз під сокиру або на багаття. Звісно, більшість кориться і тепер вважається вірними підданими, які самі склали клятви на вірність. Якщо за деякий час вони повстануть, їх можна буде карати вже не як зовнішнього ворога, а як зрадників - "своїх", які порушили добровільно принесену ними присягу.

Стривайте... де ж добровільно?! Адже коли приймалися клятви, то було чітко озвучено: не присягнете - підете на вогонь або під ніж ката. І тут дістається збірка житій великомучеників, і наводиться такий аргумент: коли людина тримається за свою віру і переконання, то піде на будь-які муки, ось читайте про подвиги святого Дупи або преподобного Пігідія. Якщо ви не хотіли складати цієї клятви, то мали б поводитися як вони, тобто здохнути у муках, і ми б вас зрозуміли і навіть поважали. А так ви просто шахраї - складали клятви, щоб вижити, а потім їх порушити. Тому ви є зрадниками добровільно принесеної присяги, і не смійте бекати, що вас хтось "примушував".

Потім скінчилися темні часи мракобісся і почалися світлі часи "суспільного договору". І виявилося, що ви підписали "суспільний договір" вже тим, що не опиралися щосили, що прийняли паспорт, що не зреклися "громадянства", що не полетіли на Плутон, що не сховалися в пустелі, не втопилися у океані, не навчилися левітувати над державними дорогами, не зреклися грошей, та й взагалі спробували якось пристосуватися до життя навколо, а не вдалися до подвигів великомучеництва. А значить, тепер вас можна буде в разі чого (ну там, ухилення від податків) таврувати зрадником, бо ви ж раніше добровільно, без примусу склали присягу на вірність.

P.S. У популярному американському кіно є такий усталений вираз "вчинити правильно". Зазвичай його вживають жінки, вмовляючи головних героїв-чоловіків у таких ситуаціях: внаслідок якоїсь жахливої підстави або нещасного випадку людина мусить тікати одночасно і від криміналу, і від "органів", щосили захищаючи себе. "Вчинити правильно" означає здатися поліції і прийняти все, що тобі пропишуть - наприклад, тридцять років тюрми ні за цапову душу або смерть просто у відділку. Здавалося б, до чого тут казкові житія великомучеників з їхнім моральним ідеалом.

Гретатун Бер